Етанол: факти

Етиловий спирт (етанол, алкоголь) — сильнодіюча мутагенна нейротропна протоплазматична наркотична отрута.

У хімічній термінології алкоголями називають велику групу органічних сполук.

Ось базові відомості про спирти зі шкільної програми:

Етиловий спирт широко застосовують як технічну рідину (в амортизаторах, гальмівних пристроях, гідросистемах тощо). Він є добрим розчинником: не лише у будь-яких пропорціях розчиняється у воді, а й чудово розчиняє чимало органічних речовин. Гарна сировина для хімічної промисловості, чудове паливо.

Найавторитетнішою (однак чомусь маловідомою навіть серед інтеліґенції) є думка з цього приводу Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ):

Звісно, цей висновок не був науковим відкриттям: його було опубліковано лише як офіційне підтвердження давно відомого в науці факту. Медицина вже 300 років діагностує алкоголь як наркотичну нейротропну і протоплазматичну отруту, тобто отруту, що діє на нервову систему і всі органи людського організму, руйнуючи їх структуру на клітинному і молекулярному рівнях.

У «Великій радянській енциклопедії» (том 2, с. 116) також чітко зазначено: «етанол відноситься до наркотичних отрут». «Санітарно-гігієнічні норми і правила» від 1999 року характеризують алкоголь як «речовину з доведеною для людини канцерогенністю» .

Проте й досі знаходяться так звані «вчені», які продовжують наполегливо доводити всім, що алкоголь — це «харчовий», та ще й «дуже корисний» продукт. Хтось із них щиро помиляється, комусь за це непогано платять. Проте у будь-якому разі вони дезорієнтують суспільство, привчаючи легковажно ставитися до наркотичної отрути. Замість того щоб підняти питання про повне вилучення етанолу з харчової промисловості і про захист населення від алкогольної епідемії, ці «вчені» вперто і бездоказово наполягають на своїй помилковій і шкідливій установці.

Щоправда, алкоголь прийнято вважати «специфічним» харчовим продуктом: на нього наклеюють спеціальні акцизні марки; його чомусь не рекомендують вживати дітям і вагітним жінкам.

Однак, незважаючи на всі ці «заходи безпеки», тепер уже не тільки лікарні, а й усі кладовища переповнені жертвами цього «продукту». А переважна більшість тих, хто сидить у в'язницях, скоїли злочини саме під його «специфічною» дією.

Ще у 1910 році Всеросійський з'їзд з боротьби із пияцтвом і алкоголізмом, на якому зібралося 150 лікарів і вчених медиків, спеціально розглядав це питання. В результаті цього було винесено спеціальне рішення:

А в 1915 році XI Пироговський з'їзд російських лікарів ухвалив таку резолюцію:

Проте попри всю очевидну непридатність цієї небезпечної хімічної речовини для внутрішнього вживання вона є головним інгредієнтом різноманітних наркотичних сумішей, що пропонуються населенню як «напої».

Пиво, вино, шампанське, горілка, коньяк — ось далеко не повний перелік отруйних наркотичних речовин, які в нашій країні виставляють на прилавках поряд з харчовими продуктами. Зрозуміло, всі ці та інші розчини етанолу не можуть називатися напоями або харчовими продуктами, оскільки вони не живлять, а пошкоджують усі органи людського організму, руйнуючи їхню структуру на клітинному і молекулярному рівнях.

Термін «напій», що його постійно використовують для пропаганди цього дурман-зілля, приховує справжню сутність наркотичної суміші і сприяє утвердженню у свідомості програми, що змушує людину отруювати себе.

Як бачимо, брехня починається з визначення, що таке алкоголь. Подібних суперечностей між науковими фактами і забобонами, що існують в суспільстві, дуже багато і з усіх інших питань, що стосуються алкоголю. І ця брехня — величезне соціальне зло, що загрожує життю кожного з нас, міцності наших сімей, майбутньому всього народу.

Не будемо зараз вникати в усі подробиці застосування етилового спирту в хімічних лабораторіях чи в медицині, для знезараження. Залишимо це фахівцям відповідної галузі. Ліпше звернемо увагу на те, як безжально застосовують цю речовину щодо величезної кількості наших співвітчизників. Щодня й на очах у всіх.

А застосовують її як хімічну зброю масового ураження: це найефективніший спосіб позбавити здоров'я, а згодом і життя будь-яку людину. Оскільки етанол має наркотичні (а церемонії його вживання надають йому ще й ритуально-символічні) властивості, жертва до нього дуже швидко звикає, і у неї виникає жага до повторних самоотруєнь. І вона є тим сильнішою, чим частіше і в більших дозах насичується організм розчинами етилового спирту (пивом, вином чи будь-якими іншими), а свідомість — сліпою вірою у те, що спиртні напої нібито необхідні для «повноцінного життя» у соціумі.

Зміни, що відбуваються в організмі під впливом алкоголю, виникають при вживанні будь-якої дози цієї наркотичної отрути. Ступінь цих змін залежить від кількості випитого у складі різних сумішей етанолу і частоти його прийомів.

Проте відмінності в пошкодженості організму мають не якісний, а лише кількісний характер: наприклад, смертоносно впливаючи на мозок, етанол не призводить до стрибкоподібних переходів від абсолютно здорового стану до повного ідіотизму. Між крайніми формами як фізіологічного, так і психічного стану існує багато проміжних. І людей з різним ступенем пошкодженості фізичного і душевного здоров'я в нашому суспільстві стає все більше.

При сучасному рівні споживання алкоголю «середня» в цьому відношенні людина «раптом» стикається з найрізноманітнішими хворобами у віці близько 30 років. Це хвороби шлунку, печінки, серцево-судинної системи, неврози, розлади у статевій сфері. Втім, хвороби можуть бути найнесподіванішими, адже дія етилового спирту універсальна: він вражає всі органи і системи людського організму.

Усі спроби віднести шкідливий вплив етилового спирту тільки до категорії тих людей, які визнані алкоголіками, безпідставні. Алкоголізм, біла гарячка, алкогольний галюциноз, корсаковський психоз, алкогольний псевдопараліч, епілепсія, галюциногенне недоумство тощо — все це лише наслідки добровільного отруєння етаноловмісними рідинами, що стало «традиційним» у суспільстві.

А життя людини в умовах регулярного самоотруєння не лише надзвичайно хворобливе, а й доволі коротке. Якщо людина, що вживає алкоголь, не потрапила в автомобільну катастрофу чи в лікарню із захворюваннями печінки або шлунку, не загинула від інфаркту чи гіпертонії, то вона часто стає інвалідом через побутову травму або бійку. Алкоголепивець, як кажуть, обов'язково знайде причину, від чого померти передчасно! За даними «Великої медичної енциклопедії», кожен третій гине від причин, так чи інакше пов'язаних із вживанням алкоголю.

За даними ВООЗ, середня тривалість життя людини, що вживає алкоголь, на 15-17 років менша, ніж середньостатистична тривалість життя, яка, як відомо, обчислюється з урахуванням питущих. Якщо ж порівняти з повноцінним, здоровим життям свідомо тверезої людини, то відмінність буде ще більш разючою.

Існує два способи життя: здоровий і нездоровий. Тверезий і наркотичний. І якби наше законодавство захистило молоду людину від алкоголю і тютюну хоча б до 25 років — у більш старшому, а отже, свідомому віці вона тим більше не захотіла б віддати свою долю в лапи наркотичної залежності.

Проте, всупереч здоровому глузду, суспільство поспішає долучити своє молоде покоління до незаборонених наркотиків. І робиться це зазвичай насильно.

Людина, якій вперше пропонують спробувати алкоголь, не отримує від нього приємних відчуттів. Дитина, якій батьки напідпитку вперше дають шампанського («Дивися, який гарний лимонадик!»), думає після першого ковтка: «Ну й гидота цей ваш лимонадик! Як ви можете таке пити?!» Проте не завжди наважиться це сказати, адже «маленькою» називатимуть…

Юнак або дівчина, які вперше потрапили в компанію, де на столі пляшка (зверніть увагу: не з сорокаградусною горілкою, а з шампанським, пивом або ще якоюсь «слабкою» і добряче підсолодженою алкогольною сумішшю), відчувають себе розгублено. Ось-ось настане той момент, коли вже нікуди буде діватися і доведеться вибирати: або підкоритися п'яній «традиції», або заявити про свій імідж «білої ворони».

От і залучаються нові жертви епізодичного пияцтва до найпоширенішого на Землі наркотику. І при цьому вдають (чого тільки не зробиш під психологічним тиском компанії, у яку хочеться ввійти), нібито до чогось гарного долучаються!

«Традиція пиття», до речі, не така вже і давня, як стверджують нещасні її заручники. Вони не винні у своєму неуцтві, просто їх виховання проходило в суспільстві, у якому з дитячих років привчали пити, посилаючись на ці напівміфічні «традиції». І пити не абияк, а «культурно»!

Над тим, що природним станом людини є тверезість, ніхто з них, напевно, і не замислювався.

Навряд чи можна знайти виправдання батькам, які власноруч привчають своїх дітей, які не пізнали ще нездоланної сили наркотичної спокуси, до «культурного» вживання вина або пива! Якби знали ці нещасні діти, що з довірою погодилися «трохи спробувати», які величезні втрати і розчарування чекають їх після цього «ковтка дорослого життя»... Якби знали батьки, якою страшною і всепоглинаючою соціальною хворобою є це горезвісне «культурне» вживання алкоголю…

А яким мерзотним соромом наповнюється душа дорослого, який, розливаючи у бокали отруту, зустрічає чисті, щирі очі дитини, що заявляють про непохитне бажання зберегти дану з народження тверезість!

Таких дітей, на жаль, сьогодні небагато. Більшість підлітків, перебуваючи під божевільним психологічним тиском «культурнопитущого» оточення, все ж таки погоджуються отримати свою першу «дозу». І нерідко отримують її саме з рук батьків. А далі пригнічення вільної, тверезої волі йде по давно протоптаному шляху: молоді душі поневолюються пивною «модою» і вино-горілчаним «затишком», перетворюються на покірних «товаришів по чарці».

Страшно дивитися, з якою чорною заздрістю і злорадством триває невидима боротьба за душу кожної здорової, ще не займаної алкоголем людини! У молодіжних компаніях більш чемні завжди поводяться тихо і мирно, зате інші, нахабніші, поспішають задати щойно сформованому товариству свої, звичні для них норми поведінки. Тільки ці «норми» частенько знаходяться в гострій суперечності з людською мораллю: вони намагаються нав'язати особистостям, що не утвердилися ще в своїх життєвих принципах, хворобливий, аморальний, наркотичний спосіб життя.

Підліток, опинившись навіть на короткий час у такому середовищі, буває настільки вражений почутим і побаченим, що починає підсвідомо наслідувати поганий приклад, побоюючись «відстати від моди». До того ж, його може спокусити роль «тамади», який прямо чи приховано провокує «менш продвинутих» пробувати пиво, сигарети та інші наркотичні речовини, а в спілкуванні між собою поступово відмовлятися від взаємоповаги і нормальної літературної мови на користь нескінченних словесних знущань, примітивного сленґу і лихослів'я...

І що найстрашніше — всього один раз побачивши навколо себе повну аморальність і безтурботне самоотруєння, нехай навіть «символічними» дозами алкогольних рідин, особистість, що ще не розкрилася, може надовго втратити в житті моральні орієнтири.

За своїми соціальними наслідками алкоголь є найнебезпечнішим наркотиком у сучасному світі. На його рахунку мільйони скалічених людських доль та мільярди людей, які підірвали своє здоров'я.

Посівши місце справжніх напоїв, які приносять здоров'я, міцно утвердившись в нашому суспільстві як повсякденне, дешеве і разом з тим «престижне» пійло, пиво, вино та інші суміші етилового спирту псують життя не лише окремих людей, але й усього суспільства.

Учені підтверджують, що алкоголь забирає більше жертв, ніж найжахливіші епідемії: останні з'являються періодично, а вживання етаноловмісних рідин у нашій країні стало безперестанною епідемічною хворобою. Займаючись проблемою цирозів печінки, постійно зустрічаючись з важкими травмами на «швидкій допомозі», хірурги щодня переконуються в тому, що шкода, яку завдають ці наркотичні розчини, величезна.

Алкоголь діє на всі органи людського тіла, перш за все вражаючи клітини наших органів, а також шляхом паралізуючого впливу на нейрони і порушення внаслідок цього фізіологічної активності організму.

І хоча найчастіше увага приділяється саме фізіологічним наслідкам вживання алкоголю, набагато жахливішими є наслідки соціальні. Це постійне погіршення нервово-психічного здоров'я населення, збільшення кількості нещасних випадків, особливо — автокатастроф, які нівечать або забирають життя багатьох людей.

Алкоголь є найпотужнішим чинником зростання рівня всіх злочинів, а особливо — вбивств і самогубств. За даними ВООЗ, самогубства серед питущих трапляються у 80 разів частіше, ніж серед непитущих.

Сучасні дослідження доводять: алкоголь, тютюн та інші наркотики є найважливішими чинниками демографічної кризи в Україні та інших країнах СНД. Уже декілька років поспіль ВООЗ називає алкоголь і тютюн провідними чинниками ризику для здоров'я українців.

Експертами Міжнародної асоціації досліджень раку алкоголь вже давно віднесений до групи агентів, що мають канцерогенну дію. Найбільш потужний зв'язок виявлено між вживанням алкоголю і раком верхнього травного тракту (порожнини рота, стравоходу, глотки і гортані), а також шлунку, підшлункової залози, товстої кишки, печінки і молочної залози. Вживання понад 40 грамів алкоголю на день підвищує ризик раку порожнини рота і глотки у 9 разів.

Немає такого органу в людському організмі, який би не руйнувався під дією алкоголю. Проте більше за всіх страждає мозок. Якщо концентрацію алкоголю в крові прийняти за одиницю, то в спинномозковій рідині вона буде 1,5, а в головному мозку — 1,75.

Людський мозок містить порядку 10 000 000 000 нервових клітин (нейронів). Етанол — гарний розчинник — завдає мозковим клітинам токсичного удару, від якого вони масово гинуть. Таким чином, після прийому кухля пива, склянки вина чи 100 г горілки в головному мозку залишається ціле кладовище вбитих нейронів, які організм змушений виводити через сечостатеву систему до міської каналізації.

І коли лікарі-патологоанатоми розтинають череп будь-якої «культурно» та «помірно» питущої людини, то в усіх бачать однакову картину: або «зморщений мозок», зменшений в об'ємі, вся поверхня кори якого в мікрорубцях, мікровиразках, випадах структур; або (у разі, коли смерть настала раптово) — чітко виражений набряк м’яких мозкових оболонок та речовини головного мозку. Такий результат систематичної інтоксикації алкоголем і продуктами його розпаду, насамперед ацетальдегідом.

Ось як київський патологоанатом описує мозок людини, яка, на думку друзів, пила «помірно» і «культурно»: «Зміни в лобових долях мозку видно навіть без мікроскопа, звивини згладжені, атрофовані, безліч дрібних крововиливів. Під мікроскопом видно порожнини, заповнені сірозною рідиною. Кора мозку нагадує землю, після того, як на неї скинули бомби — вся у воронках. Тут кожна випивка залишила свій слід…»

За оцінками американських учених, 200 г сухого вина пригнічують інтелект людини протягом 18-20 днів після прийому. Таким чином, у тих, хто приймає таку дозу принаймні двічі на місяць, розумова діяльність постійно пригнічується, що, погодьтеся, не дуже приємно, особливо для людей інтелектуальної праці.

Важливо усвідомлювати, що зміни у речовині головного мозку, що настають під впливом будь-якої дози етилового спирту, безповоротні. Вони залишають після себе незгладимий слід у вигляді випадіння найдрібніших структур мозку, що неминуче позначається на його функції. Пошкоджена частина замінюється рубцем (сполучною тканиною), а порожнина, що утворилася, заповнюється за рахунок зміщення сусідніх ділянок мозку. Проте навіть у цих, збережених ділянках нервові клітини піддаються змінам протоплазми та ядра, інколи настільки ж різко вираженими, як і при отруєнні іншими інтоксикантами.

При цьому клітини кори головного мозку вражаються значно більше, ніж клітини його підкіркових частин, тобто алкоголь діє сильніше на клітини вищих центрів, ніж нижчих. У потерпілого від етилового спирту ускладнюється і сповільнюється сприйняття, порушуються увага і пам'ять.

Внаслідок цих змін, а також постійного впливу на людину «питтєвого» клімату, починають проявлятися несприятливі спотворення його психіки. Настає параліч свідомості і волі: знімаються перепони, які утримують тверезу людину від безглуздих, необдуманих вчинків. Особистість міняється, починаються процеси її деградації.

Етиловий спирт спричиняє ураження серцево-судинної системи, у тому числі у вигляді алкогольної гіпертонії і ураження міокарду. На електрокардіограмах людей, які отруюють себе спиртними напоями, помітні суттєві зміни. Звичними стають перебої у серцевій діяльності (аритмія).

Гіпертонія у питущих виникає внаслідок порушення регуляції судинного тонусу, зумовленого токсичною дією етилового спирту на різні відділи нервової системи.

В основі алкогольного ураження м'яза серця лежить прямий токсичний вплив спирту на міокард у поєднанні зі змінами нервової регуляції і мікроциркуляції. Грубі порушення внутрішньотканинного обміну, що розвиваються при цьому, ведуть до розвитку осередкової і дифузної дистрофії міокарду, що проявляється у вигляді порушення серцевого ритму і серцевої недостатності.

Як встановив академік О. М'ясников, алкоголь належить до чинників, які сприяють розвиткові атеросклерозу.

Підступність дії алкоголю на серцево-судинну систему полягає ще й у тому, що організм молодої людини володіє значним, приблизно 10-кратним запасом капілярів. Тому в молодості порушення кровопостачання виявляються не так явно, як у літньому віці. Проте з віком запас капілярів вичерпується, і стають відчутнішими наслідки вживання алкоголю в молодості.

При прийомі всередину етаноловмісної рідини в першу чергу страждають стравохід і шлунок. І щобільша концентрація отрути в цій рідині, то важче пошкодження.

Етанол викликає опік стінок стравоходу і шлунку. При цьому на стінках шлунку утворюється білий наліт, схожий на білок звареного яйця. Для відновлення омертвілої тканини потрібен значний час.

Навіть від невеликих доз етилового спирту подразнюються залози, що розташовані в стінці шлунку і виробляють шлунковий сік. Спочатку вони виділяють занадто багато слизу, а потім виснажуються й атрофуються.

Травлення в шлунку стає неповноцінним, їжа застоюється або, не перетравлена, надходить у кишечник. Виникає гастрит, який, якщо не усунути його причину і серйозно не лікувати, може перейти в рак шлунку.

Результати безпосередньої дії алкоголю на стінки шлунку людини спостерігали американські вчені. Кожен з дев'ятнадцяти учасників експерименту зі здоровим шлунком випивав натщесерце 200 г віскі. Через декілька хвилин після прийому віскі спостерігалися припухлість і почервоніння слизової оболонки шлунку. За годину можна було спостерігати численні виразки, що кровоточили, а через декілька годин по слизовій оболонці вже тягнулися гнійні смуги. Картина в усіх дев'ятнадцяти випробовуваних виявилася практично однаковою!

Глибокі зміни мають місце і в підшлунковій залозі, що пояснює часті скарги питущих на погане травлення, різкий біль у животі тощо. Етанол пригнічує виділення травних ферментів підшлункової залози, що перешкоджає розщепленню поживних речовин на молекули, придатні для живлення клітин організму.

Ушкоджуючи клітини внутрішньої поверхні шлунку і підшлункової залози, етанол пригнічує процес всмоктування поживних речовин, а перенесення деяких речовин у кров взагалі робить неможливим.

Внаслідок загибелі особливих клітин, що розташовані в підшлунковій залозі і виробляють інсулін, розвивається цукровий діабет. Погане травлення, різкі болі в животі — це ознаки панкреатиту, запалення підшлункової залози.

Панкреатит і діабет на ґрунті алкоголю — це явища, як правило, незворотні, внаслідок чого люди приречені на постійні болі і недомагання.

Проходячи через печінковий «бар'єр», етиловий спирт згубно впливає на клітини печінки, які під його впливом гинуть. На їхньому місці утворюється сполучна тканина або рубець, що не виконує печінкової функції. Зменшується здатність печінки зберігати вітамін А, спостерігаються інші порушення обміну речовин.

Печінка поступово зменшується в розмірах, тобто зморщується, судини печінки стискуються, кров у них застоюється, тиск підвищується в 3-4 рази. І якщо відбувається розрив судин, то починається жахлива кровотеча, від якої хворі часто гинуть.

За даними ВООЗ, близько 80% хворих помирає протягом року після першої кровотечі. Зміни, описані вище, мають назву цироз печінки. За кількістю хворих цирозом, до речі, визначають рівень алкоголізації в тій або іншій країні.

Алкогольний цироз печінки — одне з найважчих та безнадійних у сенсі лікування захворювання людини. Цироз печінки як наслідок вживання алкоголю, за даними ВООЗ, опублікованими у 1982 році, став однією з головних причин смерті.

На малюнку для порівняння зображена печінка здорової людини (зверху) і печінка людини, що «в міру» вживає алкоголь (знизу).

При надходженні в організм спиртовмісних рідин неминуче страждають нирки — органи, що беруть участь у процесах регуляції водносольового обміну, підтримки кислотно-лужної рівноваги і виділення різних шлаків.

Невеликі дози етанолу збільшують сечовиділення, що пов'язано з подразливою дією спирту на ниркову тканину, а також з його впливом на серцево-судинну систему. Тривалий прийом алкоголю викликає хронічні захворювання нирок — нефрит, нирковокам'яну хворобу, пієліт.

Внаслідок поступового руйнування клітин ниркової тканини клітини, що загинули, заміщуються рубцями, внаслідок чого нирки так само, як і печінка, зморщуються і зменшуються в розмірі.

С₂Н₅ОН згубно діє на статеву систему, репродуктивні тканини і зародкові клітини. Питущі батьки народжують кволих, слабких, неповноцінних у фізичному, розумовому та моральному відношенні дітей, схильних до важких захворювань.

Вплив етанолу тут має кілька напрямків. По-перше, алкоголь чинить пряму травмуючу дію на статеві залози, що загрожує глибокими змінами у статевій сфері, включаючи атрофію репродуктивних органів.

Другий шлях дії алкоголю — його вплив безпосередньо на зародкову клітину. На одній з сесій Академії медичних наук СРСР учені демонстрували під мікроскопом зародкові клітини, взяті у питущих людей. Вони були майже всі понівечені: то з великою деформованою головкою, то, навпаки, з дуже маленькою. Ядро різних розмірів, з роз’їденими контурами, протоплазми то мало, то багато.

Майже не видно було нормальних зародкових клітин. Хіба ж можливе здорове потомство за наявності таких грубих змін?!

Відхилення від нормального розвитку плоду мають місце навіть у разі найпомірнішого вживання алкоголю. Вони виявляються (якщо не негайно, то в наступних поколіннях) у різних вроджених дефектах розвитку, що об'єднуються загальним медичним терміном — алкогольний синдром плоду (Fetal Alcohol Syndrome). Це може бути косоокість, вроджена глухота, зменшені розміри мозку і черепної коробки, вроджені вади серця, розумова відсталість, недорозвинення кінцівок або ж повна відсутність окремих частин тіла.

Для появи дегенеративного потомства зовсім не обов'язково, щоб батьки були алкоголіками. Якщо має місце будь-яке вживання алкоголю хоча б одним із батьків, уже достатньо велика ймовірність появи дітей з важкими змінами психіки.

Алкоголь, будучи токсином і мутагеном, сприяє також народженню так званих «сіамських близнюків» — дітей з яскраво вираженою вродженою потворністю. Це результат неправильного розвитку двох яйцеклітин, пошкоджених алкоголем.

У результаті обстеження 1500 матерів та їхніх дітей з'ясувалося, що відхилення від норми спостерігаються у 2% дітей, що народилися від матерів, які зовсім не вживали спиртного. Цей показник підвищується до 9% серед дітей «помірно» питущих матерів. У дітей, матері яких п'ють багато, показник відхилення від норми складає 74%. Причому в останніх, як правило, реєструється не одне, а декілька відхилень.

А розумово відсталі діти, що народилися від питущих батьків, неминуче дають таке ж саме потомство, і відбувається все наростаюче зниження інтелектуального рівня нації. І катастрофічно зростаюча кількість дефективних і розумово відсталих дітей це підтверджує. Вже минули ті часи, коли низький рівень розумових здібностей молодого покоління можна було замаскувати, сховавши невеликий відсоток дефективних дітей у спеціалізовані школи-інтернати. З приводу небувалого раніше в історії зниження інтелектуальних здібностей тих, що навчаються, б'ють тривогу вже не тільки в звичайних школах, а й у вищих навчальних закладах.

При вживанні спиртовмісних рідин розвивається не просто скороминучі неправильності характеру, а глибокі і стійкі його зміни. Рано слабшає сила волі, думки втрачають глибину й обминають складнощі, замість того щоб їх вирішувати. Коло інтересів звужується і залишається одне єдине бажання — «трошки випити».

Люди мають звичку переставати думати, коли процес мислення починає завдавати труднощів. А як відомо, саме на цьому етапі розумова діяльність починає бути по-справжньому плідною.

Ось і тоді, коли людину починає мучити проблема прийняття якогось важливого рішення, дуже легко піддатися спокусі — обрати алкоголь як засіб тимчасово «сховатися» від проблеми.

Тільки недалекоглядні та безвідповідальні люди могли вигадати такий спосіб пасивно відсторонюватися від занепокоєння, пов’язаного з пошуком шляхів вирішення нагальних проблем. Їх все одно доведеться вирішувати, але після кожної обробки мозку етиловим розчинником це вимагатиме все більшого напруження волі, яка ослабла, уваги, яка легко розсіюється, а також свіжих думок, які просто не можуть з'явитися в мозку, який не звільнився від тривалого поневолення алкоголем.

Чим довше п'є людина, тим сильніше страждають її моральні якості. А падіння моральності позначається на втраті сорому. Це справедливо зазначив Лев Толстой: «Не у смаку, не в задоволенні, не в розвазі, не у веселощах полягає причина всесвітнього розповсюдження гашишу, опіуму, вина, тютюну, а лише в потребі приховати від себе вказівки совісті».

Тверезій людині соромно вкрасти, соромно вбити. Питущій — нічого не соромно. Тому, якщо людина хоче зробити вчинок, який забороняє їй совість, вона намагається заглушити голос совісті, цілеспрямовано одурманюючись. Неважко помітити, що люди, які живуть аморально, набагато більше, ніж чесні та порядні, схильні до одурманюючих речовин.

Здатність відчувати сором втрачається питущими дуже швидко. Параліч цього високого людського почуття принижує людину в моральному сенсі значно більше, ніж будь-який психоз. Не дивно, що зростання захворюваності та смертності, а також злочинності у будь-якій країні в точності відповідає рівню споживання алкоголю.

Навіть при рідко допустимих прийомах алкоголю людина непомітно для самої себе морально деградує: вона місяцями, роками, а інколи і все життя продовжує стояти перед тими самими моральними питаннями, які не давали спокою тверезій, не одурманеній совісті, ні на крок не просуваючись до їх розв’язання.

А в розв’язанні цих питань і полягає весь рух життя!

От і стоїть нерухомо людина на одному і тому ж, колись засвоєному рівні світогляду, впираючись при всякому періоді прояснення у ту ж саму стінку, в яку вона впиралася 10–20 років тому. Немовби свідомо притуплює те вістря своєї думки, яке могло б пробити її.

Як і будь-яка інша отрута, алкоголь, прийнятий у певній дозі, призводить до смерті. Шляхом численних експериментів встановлюється найменша кількість отрути (з розрахунку на кілограм ваги тіла), яка необхідна для отруєння і загибелі тварини — так званий токсичний еквівалент.

Зі спостережень за отруєннями етанолом виведено його токсичний еквівалент і для людини. Він становить 7–8 г. Тобто, для людини вагою 64 кг смертельна доза становитиме 500 г чистого спирту. Якщо зробити підрахунок для 40-градусної горілки, то виявиться, що смертельна доза дорівнює 1200 г.

При надходженні в організм смертельної дози температура тіла знижується на 3-4 градуси. Смерть настає через 12–40 годин.

Для дітей смертельна доза алкоголю при розрахунку на 1 кілограм маси тіла у 4–5 разів менша.